Катя кокетливо дивиться на світ крізь свої бузкові окуляри. А могла б, як і більшість десятирічок, крізь рожеві. Могла б, якби не рак.

Вже протягом року сонячна Катя бореться з рецидивом раку крові. Зараз дівчинка переважно лікується вдома – приймає таблетки. Приїжджає в лікарню лише на процедури.

В лікарні Катя неочікувано відкрила хист до малювання. Її роботи доволі абстрактні: кожен бачить в них своє. Катя ж вбачає розраду і можливість відволіктися від лікарняної рутини.

Найбільше в лікарня Катя сумує за татом. «Хочу до татуся», – повсякчас повторює вона під час болючих процедур. Катін тато – лісник. Разом вони люблять ходити в ліс: по гриби або насолодитися тишею і єднанням з природою.

Катя легко ображається і часто злиться на хворобу. А от на Катю довго ніхто не сердиться. Мама дівчинки бореться з доньчиною пристрастю до телефону: «Грається, доки не посадить батарею, а потім нишком бере мій телефон чи чоловіка. Ну як тут не розсердитися?» Але фантастична посмішка Каті обеззброює, навіть маму-кремінь зі стажем.

Катя – наймолодша з чотирьох дітей. Мама називає її «вельми неочікуваним сюрпризом», що приніс багато любові в їхню родину. Катіні батьки впевнені, що саме завдяки любові вони подолають будь-які труднощі.

Допоможіть Каті та іншим підопічним підопічним фонду здолати рак – зробіть благодійний внесок просто зараз.

І далі буде більше посмішок!