Щодня у трьох дітей в Україні виявляють рак. У цих дітей є друзі, однокласники, партнери на танцях. І у них неминуче виникнуть питання про хворого товариша: Що з ним? Йому боляче? Коли він одужає?

Тема онкологічних захворювань складна і говорити про неї з дітьми непросто, але вкрай необхідно. Це потрібно, щоб дитина вчилася розуміти та співчувати. А також це зменшуватиме табуйованість раку та стигматизацію онкопацієнтів у нашому суспільстві.

Ось кілька порад, про те, як говорити з дитиною про рак у її друга чи подруги:

•   З’ясувати, що дитині вже відомо про рак. Так буде зрозуміло, де є прогалини і з чого взагалі варто починати.

•   Вживати лише ті слова, які дитина може зрозуміти. Повідомляти тільки ті деталі, які відповідають її віку і рівню розвитку.

•   Відповідати на питання дитини чесно. Так вона максимально повно зрозуміє ситуацію і не боятиметься контактувати з другом, що бореться з раком.

•   Вживати правильні терміни. Уникати евфемізмів і розмитих фраз. Називати рак раком. Якщо сказати, що друг застудився, дитина може вважати, що у нього застуда і він заразний.

•   Діти з власного досвіду знають, що деякі хвороби заразні. Важливо пояснити  дитині, що рак – не заразний і вона може вільно спілкуватися зі своїм другом. Також треба сказати, що у появі раку ніхто не винен і це не пов’язано з «неправильними» вчинками.

•   Пояснити дитині, що зміни в зовнішності її друга (помітне збільшення чи зменшення ваги, втрата волосся) тимчасові і пов’язані з лікуванням. І попри зміни у зовнішності, друзі мають залишатися друзями.

•   Запропонувати підтримати друга, щоб він почувався менш самотнім під час лікування – наприклад, записати відео, зідзвонитися чи надіслати подарунок. Якщо лікарі і батьки дозволяють відвідувати дитину, що бореться з раком, запропонуйте дитині  зробити це.

Підтримка є дуже важливою. Вона не залишає на самоті тих, хто відважно бореться з раком, і дає їм сили.

Текст створений на основі матеріалів Національного інституту раку США.