Лікування раку – довге, складне і дороге, а сама хвороба – агресивна та життєво небезпечна. Тому, почувши діагноз «рак», пацієнт прагне отримати максимально повну інформацію, щоб обрати найефективніше лікування.

Тому у світі поширена практика «другої думки» – можливості отримати альтернативну думку іншого спеціаліста. Звернутися за другою думкою – не означає проявити недовіру чи неповагу до свого лікаря.

Насамперед це – бажання отримати якомога точнішу та повнішу інформацію про хворобу та способи її лікування. Важливо пересвідчитися, що діагноз правильний: чи дійсно це рак, який саме, чи є генетична мутація, чи правильно визначили стадію. Ці дані впливають на ефективність лікування. Якщо діагноз підтвердився, другий лікар може запропонувати ефективніші або доступніші методи лікування.

Також завдяки другій думці пацієнт може дізнатися про види терапії, не доступні в місцевій лікарні. Зокрема це стосується малопоширених видів раку, до яких належать усі дитячі онкологічні діагнози.

У лікаря може бути відсутній належний досвід в діагностиці та лікуванні конкретної хвороби через малу кількість пацієнтів з таким діагнозом. Тоді варто звертатися у національні та регіональні центри, через які проходить велика кількість пацієнтів, та спеціалізовані лікарні, що займаються конкретними онкопатологіями.

У складних випадках, якщо думки українських лікарів щодо тактики лікування розходяться, варто проконсультуватися в іноземних спеціалістів. Найавторитетнішими є ті, що працюють в університетських клініках, які беруть участь у міжнародних дослідженнях та розробках протоколів лікування. Зазвичай такої консультації достатньо, аби визначитись з видом терапії та провести її в Україні.

Знайти «свого» лікаря чи лікарню допоможуть у благодійних фондах чи громадських організаціях, які працюють з відповідними діагнозами. Там порадять до кого звернутись для отримання другої думки.

Щоб зустріч з другим лікарем пройшла максимально ефективно, варто:

•  взяти з собою або заздалегідь надати для вивчення результати всіх проведених аналізів та обстежень, висновки інших лікарів;

•  підготувати список питань на основі попередніх візитів до лікарів;

•  поцікавитися у лікаря про його досвід лікування пацієнтів з аналогічним діагнозом: скільки було пацієнтів, які результати лікування;

•  не соромитися ставити питання під час зустрічі, щоб роз’яснити всі незрозумілі моменти;

•  записувати основні тези під час зустрічі;

•  взяти із собою близьку людину, яка зможе поставити додаткові запитання й підтримати в емоційно непростій ситуації.

Звертаючись за другою думкою пацієнт користується своїм гарантованим правом на охорону здоров’я. А отже піклується про свою найвищу цінність – власне здоров’я або здоров’я своєї дитини.

Далі буде…