За понад 10 місяців у лікарні Мирослава на собі відчула багато труднощів боротьби з раком. Через нудоту та зміни смаку й запаху вона певний час майже не могла їсти, тому сильно схудла. Важко було і фізично, і емоційно. 

Нарешті дівчинці краще, і її навіть періодично відпускають з лікарні додому, де вона стає знову схожою на себе колишню. Втім повернення до активного життя ще попереду. 

Родина Мирослави вже не вперше починає усе заново. У 2022 році вони виїхали з Донеччини й оселилися на Київщині. Тато дівчинки служить у війську. 

Батькам доводиться боротися за здоровʼя доньки посеред війни, бо рак не чекає і не стає на паузу. 

Підтримайте Мирославу та сотні інших дітей, які опинились поміж двох війн: в країні і з хворобою. Оформіть підписку на щомісячну допомогу, аби вони знали: підтримка буде на всьому шляху до одужання, вони не залишаться сам на сам із випробуваннями.