fbpx

Ми піклуємося про вашу цифрову безпеку

Ми хочемо використати файли cookie, щоб покращити ваш досвід користування сайтом і допомоги дітям. Проте ми зробимо це виключно з вашого дозволу.

Дані, які ми збираємо, діляться на дві категорії: технічну інформацію (як-от тип пристрою) і дані, які надає нам користувач (як-от email-адреса).

Технічна інформація використовується для роботи, підтримки й покращення нашого сайту.

Дані, що надає користувач, потрібні для ідентифікації вашого внеску, можливості відповідати на ваші питання та надсилати вам звіти фонду.

Більше про дані, які ми використовуємо, ви можете дізнатися у нашій Політиці приватності. Ви завжди можете змінити налаштування конфіденційності у вашому браузері.

Я погоджуюся
Закрити

Кожен внесок важливий. Допоможіть дітям одужати

Допомогти
29 Березня 2022

Лікарняні клоуни на війні

Сьогодні більшість членів команди наших лікарняних клоунів не в Києві. Хтось у західних областях, хтось за кордоном, волонтерять, працюють з дітьми онлайн. 

Троє зі зброєю в руках захищають нас.

А от Оля Булкіна та ще кілька клоунес залишаються в Києві і регулярно навідуються до дітей в «Охматдит». Оля розповіла, чому залишилася у столиці і якою є її робота в лікарні під час війни.

«Київ мій дім. Я тут народилася і живу тут. Я ухвалила рішення залишитися вдома і бути корисною там, де можу. А найкраще, що я можу, це бути поруч з дітьми. 

Важкі хвороби нікуди не зникли, діти так само потребують лікування. Просто тепер до їхньої боротьби з хворобою ще й додалася загальнонаціональна боротьба з агресором. Дітям зараз дуже потрібна емоційна підтримка, трохи радості. Так само як і їхнім батькам та медикам. І моє місце тут у лікарні, поруч з ними. 

Вперше, коли я прийшла знайомитись з дітьми, яких привезли в «Охматдит» з пораненнями внаслідок російських обстрілів, мені було страшно дивитися їм в очі. 

Я не знала, що сказати шестирічній Мілані, у якої на очах від ракетного удару загинула мама. Я не розуміла, з чого почати розмову з Вовою, що у той день мав похорони батька, якого разом із Вовиним братиком розстріляли у машині під час евакуації, а Вові вдалось вижити. Мені було страшно, що ці діти поставлять мені питання, на які я не маю відповіді. 

Моя клоунеса Бу своїм ставленням до життя допомагає мені приймати ситуацію. Бу адаптивна і в будь-яких нових обставинах бачить пригоду. 

Наприклад, ми грали з дітьми в хованки у підвалі лікарні, де укривалися від обстрілів. Бу захоплювалась, що тепер у нас є ціле бомбосховище для ігор з безліччю коридорів і дверей. Коли ми сиділи в палатах таких катакомб у нас у нас точно не було! 

Через гру Бу допомагає дітям адаптуватися до нових умов і таким чином допомагає мені прийняти цю нову реальність».

Читайте також

Новини / 16 Березня 2022

Як жили діти і фонд в ці три тижні війни

Детальніше
Новини / 14 Березня 2022

Інформація про евакуацію онкохворих дітей за кордон

Детальніше
Новини / 25 Лютого 2022

ФОНД ПРОДОВЖУЄ ПРАЦЮВАТИ І ПРИЙМАТИ НОВИХ ПІДОПІЧНИХ

Детальніше
ВСІ НОВИНИ