Дімі майже вісім. Вперше хлопчик поїхав з рідного Чернігова, щоб боротися з раком, вдруге – щоб вціліти від війни. 

Діма та його мама Оксана провели у підвалі-бомбосховищі у Чернігові понад два тижні. У Діми рак крові та важкі ускладнення після лікування, проблеми з кістками. Хлопчик є підопічним паліативної програми фонду. Він потребує постійного медичного догляду і холодний та вогкий підвал тільки погіршував його самопочуття. До того ж ліки закінчувалися, а можливості поповнити запаси не було.

«Бинтів, якими я ставлю тампони на дефекти у роті, залишилося дуже мало, тому буду трохи економнішою і робитиму це не щодня, а хоча б через день», – ділилася Оксана на початку місяця.

Лише 14 березня Діму та маму вдалося евакуювати з міста, яке росіяни безперервно атакували зусібіч. Разом з ними поїхала бабуся хлопчика та маленька собачка Яся. Без Ясі Діма нікуди.

Песика Дімі подарував фонд на день народження. Це була велика мрія хлопчика. Діма і Яся не просто друзі, вони нерозлийвода – разом навіть у бомбосховищі.

Але після кількох днів дороги, діставшись ЗУСДМЦ, їм довелося попрощатися. Так, на якийсь час Яся замешкала вдома у нутриціологині та лікарки-консультантки паліативної програми фонду Мар’яни Стегніцької.

Попереду на Діму та його близьких чекала дорога до Польщі. В автобус Ясі ніяк не було потрапити, такі вже правила. Але й про те, щоб залишити улюбленицю, навіть не було й мови.

І вихід знайшовся. Наша колега Олена Семенюк, яка займається у фонді освітньою програмою для лікарів та медсестер, відвезла собачку до Польщі.

У мить зустрічі Ясі та Діми щастю хлопчика не було меж. Він просто сяяв.

Сьогодні Діма з усіма членами сім’ї у Франції. Там є необхідна медична допомога, рідні поруч, і нема вибухів.