– Я хворію. Сильно-сильно хворію, – пояснює Ярослав своїм новим знайомим, чому він живе в лікарні.

– Він в садок не встиг піти і думає, що бути підключеним до апаратів і жити в палаті – нормальне життя, що так у всіх, – розповідає Олена, мама хлопчика.

Тривожні симптоми з’явилися у Ярослава взимку цього року. Але лікарям знадобилося кілька місяців, щоб відправити Ярика разом із мамою до онкогематології в Охматдит. Спочатку хлопчикові діагностували мієлодиспластичний синдром, але потім хвороба трансформувалася в гострий лейкоз. І шанси на життя Ярика звелися до пересадки кісткового мозку.

– До того, як ми потрапили у відділення інтенсивної хіміотерапії, я думала, що онкологія – це смерть, і що мами в цьому відділенні усі в горі і сльозах. Але тут теж життя, рак виліковний (хоча буває по-різному), а мами можуть і пожартувати і посміятися, – каже Олена.

Любить пожартувати і Ярослав. Він дуже балакучий і активний хлопчик. Любить стрибати на ліжку, любить бігати (обриваючи подовжувач від крапельниці) і тестувати мамине терпіння.

У лікарні дитині відверто кажучи нудно (ще й лікування неприємне), спілкування невистачає, на вулицю майже не випускають. Ворожий режим для трилітки. Ярик викручується як може. Наприклад, дивиться відеоролики в планшеті і дізнається з них щось нове. Подивиться відео, а потім всім заявить: «Як я люблю картопельку фрі!». Картоплю фрі він, правда, ніколи ще не їв.

А ще він прислухається до звуків в коридорі і якщо чує голосу, вимагає у мами покликати «тьотю лікаря». Якщо мама не поспішає за лікарем, маленький хитрун каже, що у нього болить живіт. І тому покликати “тьотю” необхідно.

– Тьотю, диви як я вмію! – Ярик радісно підхоплюється на ліжку, побачивши лікарку.

Але іноді він не стрибає. І живіт болить по-справжньому. Йому проводять хіміотерапію, переливають донорську кров (трансфузій було вже понад 50-ти), постійно беруть аналізи і готують до термінової пересадки кісткового мозку.

Мама і тато Ярослава можуть не встигнути вчасно зібрати потрібну суму на операцію, також невідомо, коли може бути позитивне рішення Міністерства охорони здоров’я на оплату операції Ярославу і іншим людям в довгій черзі. Залишаємося ми з вами. Ми вже оплатили частково (5 тис. євро) оплату пошуку донора для хлопчика (іншу частину оплатили батьки). А зараз потрібно зібрати кошти на саму ТКМ. Давайте допоможемо.

Важливо: всі підопічні, яким потрібна трансплантація кісткового мозку (стовбурових клітин) від неродинного донора, стоять в черзі МОЗ на оплату. Але рахунки клінік, які оплачує МОЗ, не включають авіаквитки, проживання, харчування. В окремих випадках сім’ям потрібна допомога з оплатою типування крові і пошуку донора, щоб дитина швидше полетіла на трансплантацію, або з оплатою додаткових рахунків за лікування (наприклад, коли виникають ускладнення і дитині призначають лікування, не включене в основний рахунок за трансплантацію). До 2018 року також відбувалися затримки оплати МОЗом, а грошей в бюджеті вистачало не на всіх. Тому адресний збір ми відкриваємо на кожну дитину.