Історія Льоши

ДІАГНОЗ — Гостра лімфобластна лейкемія

Льоша з Харкова, йому 13 років. У нього гострий мієлобластний лейкоз (варіант М7). Хвороба не піддається лише медикаментозному лікуванню, тому Олексію потрібна пересадка кісткового мозку від неспорідненого донора. В Україні такі операції не проводяться, тому ми будемо лікувати хлопчика у Вероні. Нам потрібно зібрати для цього 115 тис. євро. 

Все почалось зненацька, як і завжди в цієї хвороби. Влітку у зазвичай здорового і рухливого Льоши почали сильно боліти тазобедрені суглоби, так сильно, що одного разу вранці хлопчик не зміг встати з ліжка. Спочатку лікарі думали, що це ревматизм, але підозрілий геморагічний сип в горлі в Олексія насторожив дільничого лікаря, і батьки повезли дитину в лікарню.

Безліч аналізів і пункція показали, що у Льоши гостра форма мієлоїдної лейкемії. Причому найбільш важкий і рідкісний її варіант М7 (гострий мегакаріобластний лейкоз). Цей вид лейкемії важко піддається лікуванню і має один з найбільш високих ризиків рецидиву. Тому після першої ж ремісії пацієнтам рекомендують терміново робити галогенну (від донора) трансплантацію кісткового мозку. Якщо не зробити пересадку, перший же рецидив лейкозу швидше за все вб`є хворого.

Олексій ліг у лікарню 15 липня і з тих пір більше не був удома. За весь цей час він провів без крапельниць всього 3-4 дні. Йому вводять препарати хіміотерапії, які підтримують внутрішні органи ліків і постійно промивають. Після хіміотерапії у хлопчика різко падають всі аналізи і йому починають вводити антибіотики і протигрибкові препарати. Далі все знову: хіміотерапія, промивка, підтримуючі ліки. Це 10-15 бутилок розчинів щодня. Це дуже важко.

Поки наш волонтер-фотограф Ольга Погребняк знімала Льошу, батьки намагалися розвеселити сина. В той день хлопчику капали протипухлинний препарат Цитозар, від якого його погляд був туманним, а свідомість плутаною. Але впорались і з цим завданням.

– Один у нас Льоша, більше нікого нема, – розповідає 52-річний Олександр. – В сина нема депресії, нема паніки. Він абсолютно стійко переживає найтяжчі моменти хвороби. Більше нервуємося ми. Дружина хоча б поряд з ним в лікарні, а я залишаюся вдома один, начитаюсь на ніч чогось поганого про хворобу Олексія і потім не сплю.

Олександр проводить з сином в лікарні всі вихідні. Якщо у Льоши не болить голова, то вони дивляться комедії. Також хлопчик любить складати музику на планшеті (використовуючи програмку з електронними барабанами і гітарою). Ще тато читає Олексію вголос цікаві статті про науку та космос.

– Він любить, коли я читаю вголос. Знаєте, це не було в нас традицією. Я працював, а Льоша вчився, ходив до художньої школи. Ми робили разом уроки (фізику та хімію), але я ніколи йому не читав. Але коли дитина 2 тижні лежала в реанімації і крізь біль могла лише слухати, я спробував його таким чином відволікти. Тепер читаю йому завжди, підшукую цікаві статті.

Олексій пройшов вже 4 курси хімії. Він нелегко розстався зі своїм гарним волоссям і тому не дуже хотів аби друзі приходили його провідати. Тому друзі і однокласники пишуть йому листи і повідомлення. А ще вчителі й батьки однокласників постійно приносять батькові Олексія зібрані на лікування гроші.

Небайдужість людей допомогла батькові зібрати вже 15 тисяч євро, але швидко зібрати ще 100 тисяч без нашої допомоги він не зможе – часу вкрай обмаль. Місцеві лікарі вперше стикнулися з М7-варіантом мієлоїдної лейкемії і, відверто кажучи, не знають, що робити з Олексієм далі. Він пройшов декілька курсів хімії, його аналізи тривожні і попереду невідомість. Але ж є ми з вами.

Фотограф: Ольга Погребняк

__________

Благодійники фонду зібрали для Льоши 85 603 грн. Дякуємо!

Батьки оплатили 20 тис. євро за типування крові і запуск пошуку донора. Трансплантацію стовбурових клітин в розмірі 95 тис. євро оплатив МОЗ.

Фонд оплатив вартість ритуальних послуг і репатриації тіла з Італії – 2900 євро.

__________