Історія Назарія

ДІАГНОЗ — Гостра лімфобластна лейкемія

Назарію Цьомі з міста Тростянець Сумської області 13 років. У нього рецидив гострого лімфобластного лейкозу. Перемогти смертельно небезпечну хворобу хлопчик може лише завдяки пересадці кісткового мозку від неспорідненого донора. Але такі операції не проводять в Україні, тому ми будемо лікувати хлопчика в Італії. Для цього нам потрібно зібрати 122 тис. євро і, звісно, ми не зможемо зробити цього без вас.

Тато, у мене для тебе є гарна новина і погана, – сказав хлопчик, вийшовши з мамою з кабінету лікаря.

– Кажи, Назарчику, – слабким голосом відповів тато.

– Почну з поганої. Я можу померти. А хороша новина у тому, що це лікується.

Так у травні цього року сім’я зустріла новину про те, що у Назара рецидив лейкозу.

– Я не хотів у це вірити. Ми так чекали на останній дзвоник, вже налаштувалися, що Назар хоч і в масці, але піде до школи на свято і хотіли купити йому з цієї нагоди вишиванку. Але не вийшло.

Все почалося у 2013 році. Хлопчик лише розпочав грати на баяні, як у нього почали сильно боліти руки. Батьки спочатку подумали, що це Назар не хоче ходити на заняття музики, але у хлопчика почали боліти і ноги. Аналіз периферичної крові не показав нічого підозрілого, і лікарі почали лікувати Назара від ревматоїдного артриту.

Назар перестав ходити, але після того, як йому вкололи препарати із вмістом гормонів, різко встав. Така реакція організму насторожила лікарів, і вони направили дитину до гематолога. Пункція кісткового мозку дала невтішний результат: рак крові.

Хлопчик лікувався у лікарні майже півтора роки, а потім ще рік сидів удома на підтримуючій хіміотерапії. Але хвороба повернулася відразу після того, як Назар закінчив курс лікування. Кістковий мозок не зміг працювати самостійно.

Назар увесь цей час дуже сумує за татом і навіть ревнує його до сестри Діани. Але сестричка не ображається і кожного разу передає старшому братові малюнки та інші витвори. Що ж до Назара, він мріє, як і раніше, проводити час разом із татом у гаражі і кататися на конях, а не перейматися щодо свого самопочуття.

– Я називаю його Мелманом. Це такий жираф з мультфільму «Мадагаскар». Він дуже недовірливий і правильний, постійно до себе прислухається і раптом що – йде до лікаря. Так і наш Назарчик. Але при цьому мені він не говорить, що йому погано.

Назару погано. І, звичайно ж, прикро. Адже у його друзів літо, а у нього лікарня. Тому він не завжди бере трубку, коли йому телефонують однокласники: «Що я їм скажу? Що мені дали чергові ліки?»

Щоб кістковий мозок Назара почав працювати, потрібна операція і потрібно багато грошей. Тато Назара підключає мережі інтернет, мама – вчитель української мови та літератури у школі. У них немає грошей оплатити навіть десяту частину необхідної суми. Але тато, звичайно, не впадає у відчай. Він написав листи усім своїм клієнтам, організував групи у соцмережах, підключив співробітників і зміг зібрати 6 тис. євро. Це величезні гроші для будь-якого жителя Тростянця, але їх недостатньо, щоб врятувати Назара.

– Синку, ти як, бодрячком? – запитує тато.

– Бодрячком. Але ти, тато, побудь зі мною ще, не їдь.

Сьогодні на Назара чекає чергова порція хіміотерапії. Хороша новина у тому, що “це” лікується.

Фотограф: Ніна Андрієнко

__________

Благодійники фонду зібрали для Назарія 84 506 грн. Дякуємо!

Батьки оплатили 25 тис. євро за типування крові і пошук донора. Фонд оплатив ще 5 000 євро за пошук донора. Ці гроші повернулись після смерті хлопчика, і фонд витратив їх на допомогу іншим підопічним. МОЗ оплатив 92 тис. євро за трансплантацію.

__________