– 3 місяці Давида ми зустріли у відділенні онкогематології, 4 місяці – в реанімації. Де ми зустрінемо 5 місяців, я не знаю. Сподіваюся, що вдома, – говорить Анастасія, мама Давида.

Він уже важить 6.700, агукає, перевертається і навіть усміхається (а не усміхався Давид майже місяць, поки був у важкому стані в лікарні). Ці маленькі досягнення дитини, які так люблять відзначати батьки, чергуються у Давида з досягненнями (або навпаки) в розгорнутих аналізах крові. Тромбоцити піднялися – можна і усміхнутися мамі. День без судом і інших ускладнень – чудовий день.

– Раніше я щось там чула про рак крові і думала: ну, це щось страшне. Я і не знала нічого про всі ці клітини крові, їхні норми, наслідки. А потім ти раптом потрапляєш до відділення онкогематології в шоковому стані і стикаєшся із тим, з чим не зіткнешся в повсякденному житті. А потім тобі кажуть, що життя твоєї дитини залежить від 120 тисяч євро. І ти розумієш, що навіть якщо ти продаси все: квартиру, нирку, органи, то тобі все одно не вистачить грошей на операцію. Це прибиває тебе, розчавлює. І тут мені дуже допомогли мами з відділення, які дали мені інформацію і підтримали. Ти виходиш з палати весь в сльозах, але тобі кажуть, що вихід є і це не кінець.

В онкогематологію Анастасія потрапила з сином, який помирав буквально на очах. Він був опухлий, його кров не давала дитині життєвої сили. Таких маленьких, сказали лікарі, зазвичай сюди не довозять – гострий лейкоз стрімко вбиває організм немовлят. Але Давида довезли, тому що в момент погіршення стану він вже був в педіатрії Охматдиту з підозрілими аналізами і дивною нежиттю.

Він народився зовні здоровим і міцним. Ось тільки на голові у нього були незрозумілі гематоми, з якими лікарі не знали, що робити і як їх пояснити. А потім сталася криза і гематоми проявили себе: гострий вроджений лейкоз агресивного варіанту М5, який вже встиг вразити центральну нервову систему, шкіру і пах дитини. Без пересадки кісткового мозку не обійтися.

– Зараз Давид став схожий на людину, а не на прибульця. І серйозний такий, як директор, – усміхається мама. – А ще він в ремісії і дуже довго чекати пересадки не можна. Мені лікарі прямо сказали, що тут не вміють лікувати рецидиви у немовлят, тому що вони взагалі не доживали до лікарні і хіміотерапії.

Папа Давида працює з дітьми з неблагополучних сімей, а мама до хвороби сина працювала з дітьми-сиротами. Тепер їм потрібно допомогти своїй дитині. Вони змогли зібрати 25 тис. євро і вже відправили кров Давида в Італію на типування. Зібрати решту суми і не залишити людей в біді можемо ми з вами.

Фотограф: Ксенія Литвиненко

Важливо: всі підопічні, яким потрібна трансплантація кісткового мозку (стовбурових клітин) від неродинного донора, стоять в черзі МОЗ на оплату. Але рахунки клінік, які оплачує МОЗ, не включають авіаквитки, проживання, харчування. В окремих випадках сім’ям потрібна допомога з оплатою типування крові і пошуку донора, щоб дитина швидше полетіла на трансплантацію, або з оплатою додаткових рахунків за лікування (наприклад, коли виникають ускладнення і дитині призначають лікування, не включене в основний рахунок за трансплантацію). До 2018 року також відбувалися затримки оплати МОЗом, а грошей в бюджеті вистачало не на всіх. Тому адресний збір ми відкриваємо на кожну дитину.