Ми хочемо використати файли cookie, щоб покращити ваш досвід користування сайтом і допомоги дітям. Проте ми зробимо це виключно з вашого дозволу.
Більше про дані, які ми використовуємо, ви можете дізнатися у нашій Політиці приватності. Ви завжди можете змінити налаштування конфіденційності у вашому браузері.
Це Богдан, йому 1,5 роки, у нього вроджений лімфобластний лейкоз. І ми просимо йому допомогти.
Богдан Кириченко потрапив до реанімації дитячої лікарні Кременчука у травні минулого року. Через два дні дев’ятимісячного малюка терміново перевезли до онкогематологічного відділення лікарні в Полтаві.
На фотографії, зробленій в ті дні, не помітно, що відбувалось з організмом Богдана і який діагноз йому поставили.
Пухкий малюк у футболці і шортах сидить на лікарняному ліжку і весело посміхається беззубим ротом. Він вчиться ходити і говорить «мама», «тато», «мяу». А ще крутить музичний руль з веселими мелодіями.
З моменту госпіталізації Богдан так і не повернувся додому, а у вересні терміново полетів з мамою в клініку Вільнюса.
У Богдана гострий вроджений лімфобластний лейкоз. Чотири моторошних слова, які почула в лікарні мама Лілія.
«Як зараз пам’ятаю 13 травня, коли на ногах, спині і животі Богдана раптом з’явились синці, – згадує тітка малюка Лариса. – Жодних інших симптомів не було, тому лікарі не одразу насторожились і запропонували для початку здати кров».
У крові ж було вкрай багато аномальних незрілих клітин – бластів. Вони швидко розмножувались, накопичувались в кістковому мозку і перешкоджали виробленню і функціонуванню нормальних клітин, перетворюючи кров малюка на смертельну рідину.
За час лікування в Україні Богдан помітно схуднув та ослабнув. Йому важко було навіть сидіти, тому мама обкладала сина м’якими подушками, облаштовуючи йому «трон».
«Він такий терплячий, – зізнається Лілія. – Маніпуляційні медсестри обожнюють його за силу. Йому катетер ставлять – не кричить, терпить. Йому погано – тримається. Мабуть, це тому, що я весь час кажу йому: синочок, ти у нас один, ти сильний, ти маєш жити».
Остання хіміотерапія у Вільнюсі була дуже важкою. Богдана лихоманило, він втратив апетит і майже припинив ходити від слабкості. Попереду ще одна хімія, потім – пересадка кісткового мозку від неродинного донора. В Україні таку не проводять.
Вартість операції непідйомна для родини виховательки дитячого садка. 5 860 євро за пошук донора і 158 680 – за ТКМ. Але разом ми можемо допомогти.
На нещодавніх фото з Вільнюса Богдан вже худий і блідий. З сумними і наче дорослими очима. Але іноді сумний хлопчик крутить свій музичний руль і посміхається.
Текст: Маргарита Чимирис
__________
Благодійники зібрали для Богдана 132 307 грн. Дякуємо!
Пошук донора оплатив литовський фонд Mamų unija. Трансплантацію в сумі 158 680 євро оплатив МОЗ.
Фонд оплатив 10 000 грн за ритуальні послуги. Залишок коштів ми витратили на допомогу іншим підопічним фонду.
Важливо: всі підопічні, яким потрібна трансплантація кісткового мозку (стовбурових клітин) від неродинного донора, стоять в черзі МОЗ на оплату. Але рахунки клінік, які оплачує МОЗ, не включають авіаквитки, проживання, харчування. Також сім’ям в окремих випадках потрібна допомога з оплатою типування крові і пошуку донора, щоб дитина швидше полетіла на трансплантацію, або з оплатою додаткових рахунків за лікування (наприклад, коли виникають ускладнення і дитині призначають лікування, не включене в основний рахунок за трансплантацію). Тому ми відкриваємо адресний збір на кожну дитину.
__________