Марині 36, вона живе у Києві та працює менеджеркою з продажів. Малює і вчиться грати на скрипці. А ще вона лікарняна клоунеса. Вже два роки Марина регулярно навідує дітей у лікарнях, щоб підняти їм настрій і підтримати у складний час. Адже посмішка лікує.

Ми поспілкувалися з Мариною, щоб більше дізнатися про лікарняних клоунів.

Що відбувається, коли ти одягаєш червоний ніс?

Починається внутрішня магія, яка створює реальність для клоунеси Люсі. Це Люся дарує радість, повертає дитинство, робить так, щоб дитина посміхалася.

Коли я знімаю ніс, Люся зникає. Але енергія, якою вона наповнила мене залишається. Після виходу в лікарню я ще кілька годин знаходжуся у піднесеному настрої.

У чому різниця між Мариною та Люсею?

Марина йде в лікарню з конкретною метою – подарувати радість дітям, Люся цю мету втілює.

Люся – це моя внутрішня дитина. Через неї я взаємодію з дітьми на їхньому рівні – як дитина з дитиною. Люся краще розуміє, що хоче дитина, як знайти до неї підхід. Люся вільна робити те, що не може Марина – біситися, повзати по підлозі, робити гримаси. 

Лікарняний клоун – це робота чи хобі?

Це стан душі, бажання дарувати турботу і тепло.

У розвинених країнах лікарняний клоун – це ще й професія і для декого – основана робота. В Україні лікарняна клоунада поки лише на волонтерських засадах. 

Нещодавно я разом з іншими лікарняними клоунами-волонтерами отримала диплом лікарняного клоуна, пройшовши курс навчання в італійській професійній школі Soccorso Clown s.c.s Onlus. Отримані знання ми вже втілюємо у роботі з дітьми.

Що найскладніше для лікарняного клоуна?

Спочатку мене лякало, що я буду несмішною. Але згодом зрозуміла, що це неважливо. Важливо, щоб мій візит був цінним для дитини. Щоб вона відволіклася від лікарняних буднів, провела час у веселій компанії, отримала позитивні емоції. 

Діти дуже різні. Під час активних ігор я піклуюся, щоб усім було комфортно і безпечно. Іноді це складно, бо діти бігають, метушаться. Потрібно приділити увагу кожному. 

Що повинен вміти робити лікарняний клоун?

Клоун повинен уміти щиро радіти. Ми не можемо дарувати те, чого у нас немає всередині.

Клоун повинен бути гнучким – підлаштовуватися під різні ситуації. В лікарні важливо бути в моменті і реагувати на зміни настрою дітей і батьків.  

Клоун має вміти дивитися на світ очима дитини. 

Головне правило Люсі?

Бути уважною і не нашкодити. 

Яка твоя улюблена історія пов’язана з лікарняною клоунадою?

Якось у відділенні, ми зустріли понуру дівчинку. Спочатку вона спостерігала за нами, а коли почалися танці і співи – приєдналася до нас.  

Згодом з’ясувалося, що вона кілька днів не хотіла вставати з ліжка після операції. Наш візит став переломним для неї, своєрідним поштовхом. Такі історії дуже надихають.  

Що може засмути Люсю?

На початку дуже засмучували закриті двері відділень. Систему складно змінювати, але ми пояснюємо важливість лікарняних клоунів і ділом доводимо, що усмішка теж лікує.  

Зараз вже більше лікарень лояльно ставляться до лікарняної клоунади. Хочеться, щоб вона стала невіддільною частиною усіх дитячих відділень України. 

У чому сила лікарняних клоунів?

Сила у любові. У любові, яка здатна змінювати стан дитини і тих, хто поруч з нею – батьків, медперсоналу, інших клоунів.

І сила у командній роботі. Об’єднавшись ми примножуємо нашу любов і направляємо її тим, кому вона дуже потрібна. 

Як можна стати лікарняним клоуном, що для цього потрібно? 

Насамперед потрібно мати бажання ділитися і навчатися. У нас в команді є люди різних професій і ми всі разом постійно вчимося і вдосконалюємо свої навички. 

Людина має бути старше 21 року, бо це психологічно складна робота. Клоуни регулярно працюють з психологами, щоб підготуватися до виходів у лікарню.

Зараз ми відкриваємо набір у Школу лікарняних клоунів і запрошуємо долучитися усіх охочих. Якщо ви у Києві і хочете приєднатися до команди лікарняних клоунів – заповнюйте анкету!

І далі буде більше дитячих усмішок!