Історія Діми

ДІАГНОЗ — Т-лінійний гострий лімфобластний лейкоз, пізня ремісія

Оновлено: 22 січня 2016 р. Дімі провели трансплантацію стовбурових клітин від неродинного донора, і вже 26 серпня він повернувся додому. Наприкінці 2018 року у Діми стався рецидив, йому потрібна повторна трансплантація.

__________

Благодійники фонду зібрали для Діми 32 803 грн. Дякуємо!

Фонд оплатив 25 тис. євро за типування крові і пошук донора, батьки – ще 5 тис. євро за пошук донора. МОЗ оплатив вартість трансплантації в сумі 95 тис. євро.

Станом на 1 березня 2019 р. фонд сплатив 576 євро за проживання родини в Італії і надава матеріальну допомогу 350 євро на харчування.

__________

Важливо: всі підопічні нашої програми закордонного лікування, яким потрібна трансплантація кісткового мозку (стовбурових клітин) від неродинного донора, стоять в черзі МОЗ на оплату. Але інколи у дитини немає часу чекати – оплати затримуються, в бюджеті не вистачає грошей на всіх. А ще сім’ям в окремих випадках потрібно самостійно оплачувати типування крові і пошук донора, платити за зйомну квартиру і харчуватись. Тому ми відкриваємо адресний збір на кожну дитину.

__________

Дімі Зубкову 8 років, у нього – Т-лінійний гострий лімфобластний лейкоз, і йому потрібна трансплантація клітин кісткового мозку від нерідного донора. Діма захворів навесні цього року – дуже раптово і дуже стрімко. Хлопчикові відразу провели перший протокол лікування, він переніс хіміотерапію, але дуже пізно увійшов у ремісію – на 52-й день. Лікарям нічого не залишалося робити, окрім як призначити дитині пересадку – його власний кістковий мозок не впорається з агресивною хворобою.

Зараз хлопчикові проводять відразу три блоки високодозової хіміотерапії, щоб підготувати дитину до трансплантації. Так як в Україні такі операції не роблять, ми лікувати Діму в італійській клініці в Генуї. Нам потрібно зібрати для цього 125 тисяч євро.

– У мене є хом’як Кроулі. Зараз він таке почав творити! Будує будиночки з папірця!- Захоплено розповідає Діма. Він трохи гаркавить, через що деякі слова у нього звучать з іноземним акцентом.- Кидаєш йому папірець, він гризе, гризе – і побудував будиночок.

Діма сидить схрестивши ноги на лікарняному ліжку, перед ним лежить ноутбук. Поки його мама розповідає тележурналісту історію хвороби Діми, хлопчик сидить до камери боком у великих навушниках і не відривається від екрану. Немов усе, що тут розповідають, його не стосується. Правда, іноді Діма раптово вривається в бесіду зі своїми ремарками, після чого стає зрозуміло, що він тільки робить вигляд, що дуже зайнятий. Насправді він не пропускає жодного слова і дуже добре розбирається у своїй хворобі.

Він дуже розумний, дуже добре вчиться, але дуже потайливий. Мама Дмитрика розповідає, що хлопчик не вилазить з ноутбука і планшета, хоча він дуже товариський і любить грати з іншими дітьми. Його тато програміст, тому всі телефонні розмови з сином теж зводяться до комп’ютерів. Це Діма їх зводить до комп’ютерів.

Він може нервувати через те, що прикутий до крапельниці і не може вийти погуляти, але після курсу лікування все одно сидить у своєму ноутбуці в палаті. Тому що в світі ігор та інтернету хвороби ніби як немає.

Діма захворів дуже раптово. Спочатку у нього був грип, потім захворіли кістки, через що хлопчикові зробили необхідні аналізи крові, а потім і пункцію. Аналізи показали критично низький рівень лейкоцитів і 88% бластних (простими словами – ракових) клітин. І понеслося.

– Перший місяць Діма дуже плакав і звинувачував мене у своїй хворобі. Казав, що він не захворів би, якби ми не здали аналізи.

Звичайно, Діма б захворів. І віртуальний світ не захистить дитину від лікування і його наслідків. Зараз хлопчик отримав другий блок високодозової хіміотерапії, через яку його рот і горло вражені стоматитом. Він не може їсти, схуд на 4 кг, лежить під крапельницями і страждає від болю і високої температури.

Від цього болю він не сховається нікуди. Як не сховається і від смертельного раку без пересадки донорського кісткового мозку. Діма з легкістю проходить всі рівні комп’ютерних стратегій, зі спритністю вирішує математичні задачі, але перемогти рак без нашої допомоги не зможе. Давайте допоможемо.

P.S. Фотограф – Аліна Кондратенко

Текст – Олена Сініцина