Михайлина Голубка
Диагноз
Парціальна красноклітинна аплазія
Вік
6 років

Оновлено: У 2018 р. Михайліні двічі провели трансплантацію кісткового мозку. Іванку обстежили і поставили точний діагноз. 26 вересня дівчатка повернулись додому.

_______________

Благодійники фонду зібрали для Михайліни 348 766 грн. Дякуємо!

Трансплантацію кісткового мозку в розмірі 130 тис. євро оплатив МОЗ. Фонд сплатив 5 тис. євро за обстеження в якості гарантійного внеску. Після оплати лікування МОЗом цю суму клініка повернула на наш рахунок.

Також ми оплатили річну італійську страховку для батьків Михайліни в розмірі 336 євро.

Щомісяця, починаючи з березня 2018 року, ми допомагаємо родині оплачувати квартиру в Італії і надаємо матеріальну допомогу на харчування - всього 7 700 євро станом на 1 листопада 2018 р. Також ми сплатили 80 євро за транспортні витрати.

Ще 24 тис. євро ми оплатили клініці за обстеження і лікування Іванки, старшої сестрички Михайліни. Цю суму благодійники зібрали для дитини адресно.

Важливо: всі підопічні нашої програми закордонного лікування, яким потрібна трансплантація кісткового мозку (стовбурових клітин) від неродинного донора, стоять в черзі МОЗ на оплату. Але інколи у дитини немає часу чекати - оплати затримуються, в бюджеті не вистачає грошей на всіх. А ще сім’ям в окремих випадках потрібно самостійно оплачувати типування крові і пошук донора, платити за зйомну квартиру і харчуватись. Тому ми відкриваємо адресний збір на кожну дитину.

_______________

 

Ця маленька зворушлива мишка – Михайлина Голубка. Їй 5 років, вона родом з маленького села Ольхівці Закарпатської області і у неї парціальна червоноклітинна аплазія. Хвороба з’їдає дівчинку і зберегти її життя може тільки пересадка кісткового мозку від нерідного донора. В Україні не проводять таких операцій, тому Михайлина поїде на лікування в Італію, в клініку Верони. Для цього потрібно зібрати 120 тис євро на ТКМ і ще 10 тис євро на попередню діагностику.

- Мама не підійде! Вона в річці платтячко миє! – діловито повідомив по телефону тоненький голосок.

Голосок не помилився. Сім’я Михайлини Голубки живе буквально на полонині Карпат. Одяг перуть у річці, швидка їде 2 години, до районної лікарні і медичної допомоги взагалі їхати 37 км, до обласної лікарні – біля 200 км. Рейсових автобусів немає, тому Олені, мамі Михайлини, доводиться кожного разу наймати водія за 200 грн, який довезе жінку з хворою дитиною на руках до головної дороги, по якій їдуть автобуси.

Насправді, в Олени двоє хворих дітей на руках. Тому домовлятись з водієм доводиться часто. Михайлина захворіла три роки тому, а старша Іванка (зараз їй 7 років) – два роки тому. Молодшу вбиває власний організм (її захворювання аутоімунне), старшу – епілепсія (причому приступи настільки важкі, що без реанімації не обходиться).

- Мені кажуть, що Іванка захворіла через те, що дуже сумувала за мною. Бо я була постійно в лікарні з Михайлиною. І ось зараз я сподіваюсь тільки на те, що Михайлинці не потрібна буде пересадка, бо як я зможу залишити Іванку? І тій дитині потрібна мама, і цій потрібна мама.

Чоловік Олени і папа дівчаток одного разу зібрався на заробітки до Росії, поїхав, а через три місяці одружився на іншій жінці, і з тих пір про нього немає ніяких вістей. За дочками наглядають мама похилого віку і сестра. Але вони не справляться без Олени. Лише материнська любов, найсильніший інстинкт зможе знайти вночі водія і відвести хвору дитину в лікарню. Лише мама зможе взагалі щось зробити в таких умовах і не зійти з розуму в таких обставинах.

Михайлині довго не могли поставити діагноз. Змінили 5-6 різних варіантів онкогематологічних захворювань. Але всі – смертельні, всі потребують пересадки. Але після такої історії з діагностикою італійські лікарі не беруться брати дитину в лікарню без попереднього обстеження. Адже буває так, що діагноз не підтверджується.

- Аби тільки не довелося робити ТКМ. Я десять років збирати буду і не назбираю на це. Я ледь зібрала допомогу на проживання під час діагностики. Де просити? Люди від мене тікають, одні кажуть, що це я заслужила, інші  жаліють мене, але теж тікають. Ну… Значить, я на це заслужила. Такий мій хрест, і я пронесу його до кінця.

Але Олена на таке не заслужила. І дочки її теж. Просто в далекому селі в Карпатах в громаді прийнято не вирішувати проблеми, там прийнято підкорятись злій долі. А у великих містах, в цивілізованих європейських країнах просто беруть і лікують таких мишок, як Михайлина. Просто це коштує грошей. І ми можемо допомогти прямо зараз.

Фотограф: Євген Кудрявцев

 

Її перемога у твоїх руках!

разом ми допомогли 7000 дітям

Допомогти зараз