Психолог Алла Антонова про вигорання
Дата: 28.09.2018 13:42
Повернутись назад

Друзі, представляємо нову рубрику #Таблеточки_діляться_досвідом!

В команді фонду працює більше 20 фахівців, і кожному є що розповісти про особливості роботи благодійного сектору.

Першою ми запросили поділитись досвідом Аллу Антонову - психолога фонду, людину, яка для кожного з нас має добрі слова і допомагає не вигоріти на непростій роботі.

Нижче - її розповідь саме про емоційне вигорання:

Це стан, коли в процесі роботи ти відчуваєш емоційне виснаження, стосунки з оточенням деформуються: ти залежиш від чужої думки або, навпаки, стаєш цинічним, негативно налаштованим, байдужим. Недооцінюєш себе і свої досягнення. Врешті, повністю виснажений, ти йдеш з професії, щоб не повернутися.

В такому стані складно не лише працювати, але і жити. Тому важливо вчасно помітити вигорання і дати собі те, що потрібно.

Ознаки вигорання:

З’являється дратівливість, при цьому ти не шукаєш проблеми в собі, а звинувачуєш інших.
Знижується задоволеність улюбленою роботою.

Якщо не відреагувати на це, ситуація погіршується:

Ти стаєш нетерпимим до колег, часто без причини.
Все частіше помиляєшся.
Потім настає сильне емоційне виснаження. Ти не виходиш на роботу через “неймовірну втому”.

Як більшість сучасних жінок, я вважала себе сильною і сміливою. Працюючи у благодійності, я не звертала уваги на дрібниці і весь час пам’ятала, що все можу.

В певний момент я стала засипати майже вранці без видимих причин. Кілька тижнів - і я зійшла з дистанції через сильну втому. Це врятувало. Я зупинилась, переоцінила все, внесла корективи в життя і роботу. Зрозуміла, що немає сильних і слабких, і допомагаючи іншим, я сама маю наповнюватись, інакше не буде що віддавати.

У нашому суспільстві поширений комплекс рятівника. Особливо у благодійності. У людей завищені очікування щодо тебе, і ти сам починаєш вимагати від себе більше своїх можливостей. Зрештою, ти втрачаєш відповідальність за життя, воно підпорядковується не тобі, а “обставинам і потребам”.

 Як запобігти цьому?

Чути себе, турбуватись про себе.
Встановлювати кордони, говорити “ні” задачам, колегам, коли це потрібно. Пояснювати колегам, що це потрібно і для твого спокою, і для їхнього, для ваших добрих стосунків. Всім хочеться мати справу з людиною, яка наповнена, віддає і любить, а не виснажена і роздратована.
Говорити з колегами про свій стан. Вони зрозуміють ситуацію, підтримають.
Спілкуватись з психологом.
Залишати простір для особистого: визначити час без соцмереж, телефону, роботи.

І пам’ятати, що ти сам керуєш своїм життям і приймаєш рішення.

 
# команда фонду

Її перемога у твоїх руках!

разом ми допомогли 7000 дітям

Допомогти зараз