fbpx

Ми піклуємося про вашу цифрову безпеку

Ми хочемо використати файли cookie, щоб покращити ваш досвід користування сайтом і допомоги дітям. Проте ми зробимо це виключно з вашого дозволу.

Дані, які ми збираємо, діляться на дві категорії: технічну інформацію (як-от тип пристрою) і дані, які надає нам користувач (як-от email-адреса).

Технічна інформація використовується для роботи, підтримки й покращення нашого сайту.

Дані, що надає користувач, потрібні для ідентифікації вашого внеску, можливості відповідати на ваші питання та надсилати вам звіти фонду.

Більше про дані, які ми використовуємо, ви можете дізнатися у нашій Політиці приватності. Ви завжди можете змінити налаштування конфіденційності у вашому браузері.

Я погоджуюся
Закрити

Кожен внесок важливий. Допоможіть дітям одужати

Допомогти
18 Березня 2022

«Коли дізнаєшся, що у твоєї дитини рак, земля йде з-під ніг. Але, виявляється, є дещо страшніше – війна»

«Коли дізнаєшся, що у твоєї дитини рак, земля йде з-під ніг. Але, виявляється, є дещо страшніше – війна».

Це слова Валерії, мами нашого півторарічного підопічного Гриші. На фото він мирно спить в одній з польських лікарень, яка прийняла українських онкохворих дітей. 

Вже понад  260 таких дітей, як Гриша, завдяки роботі фонду та партнерів змогли евакуюватися і продовжити лікування за кордоном. 

Позаду в малюка довга й виснажлива дорога до безпечного місця, попереду шлях до одужання. Валерія розповідає, через що вони з сином пройшли у перші дні війни.

«Ще зовсім недавно ми з Гришею лікувалися від раку крові у Київському обласному онкологічному диспансері. Жили там впродовж останніх пів року: отримували кваліфіковану медичну допомогу і підтримку від фонду. 

Одного дня ми прокинулися від вибухів. Це було неочікувано і дуже страшно. Ми були налякані, у паніці. Проте було сподівання, що нам здалося, що це випадковість. Але, на жаль, ситуація стрімко погіршувалася. Вибухів ставало більше і лунали вони все ближче. 

Ми змушені були нехтувати лікарняними правилами безпеки для таких дітей, як мій син. В онкохворих дітей фактично немає імунітету, їм потрібні стерильні умови. Ми ж ночували у підвалах лікарні. 

Щоб убезпечити дітей від вибухів, під час тривоги носили їх на руках з сьомого поверху у підвали. Там ми спали на підлозі. Було неймовірно страшно, наче у жахливому сні. 

У цій ситуації ми не могли продовжувати лікування. І це було найстрашнішим.

Через безцеремонне вторгнення в нашу країну, через напад терористів росії і російської армії, ми не змогли продовжити лікування вдома в Києві, в Україні.

Нас евакуювали в Польщу. Нам пощастило і ми вдячні.

Слава Україні!»

Читайте також

Новини / 16 Березня 2022

Як жили діти і фонд в ці три тижні війни

Детальніше
Новини / 14 Березня 2022

Інформація про евакуацію онкохворих дітей за кордон

Детальніше
Новини / 25 Лютого 2022

ФОНД ПРОДОВЖУЄ ПРАЦЮВАТИ І ПРИЙМАТИ НОВИХ ПІДОПІЧНИХ

Детальніше
ВСІ НОВИНИ