fbpx

Ми піклуємося про вашу цифрову безпеку

Ми хочемо використати файли cookie, щоб покращити ваш досвід користування сайтом і допомоги дітям. Проте ми зробимо це виключно з вашого дозволу.

Дані, які ми збираємо, діляться на дві категорії: технічну інформацію (як-от тип пристрою) і дані, які надає нам користувач (як-от email-адреса).

Технічна інформація використовується для роботи, підтримки й покращення нашого сайту.

Дані, що надає користувач, потрібні для ідентифікації вашого внеску, можливості відповідати на ваші питання та надсилати вам звіти фонду.

Більше про дані, які ми використовуємо, ви можете дізнатися у нашій Політиці приватності. Ви завжди можете змінити налаштування конфіденційності у вашому браузері.

Я погоджуюся
Закрити

Володі було три, коли мама помітила дивну «хмаринку» в його оці. Львівські офтальмологи спрямували родину до «Охматдиту», де після обстежень поставили діагноз. Рак сітківки ока. 

Далі пів року життя у лікарні. Хімієтерапія. Та пухлина швидко росла і згодом лікарі були змушені видалити око.

Впродовж виснажливого лікування Володя знаходив розраду у творчості – головне, щоб поруч були принаймні олівці та папір. Хлопчик любить малювати і вирізати, вигадувати ігри, збирати Лего. А останнім часом захопився ще й космосом.

До першого класу Володя йшов звичайною дитиною. Ніхто з однокласників не помітив майстерно виготовлений протез ока. 

Та через півтора року ремісії хвороба знову дала про себе знати. У січні цього року хлопчику зробили ще одну операцію. Попереду знову була хімія. 

«Ми з нашими лікарями за стільки років стали як родина. Леся Олександрівна Лисиця наполягала на лікуванні за сучасним американським протоколом. Та спочатку був курс опромінення,» – каже мама Володі.

Війна застала їх на дванадцятій процедурі – рівно посеред курсу. «У Києві були хвилини, години розпачу. Бо на руках дитина, яка тільки-но почала лікування. Не було впевненості, що зможемо продовжити його», – згадує мама.

Тому й вирішили їхати до рідного Львову. Там не було потрібного обладнання для продовження лікування, але з’явилася можливість поїхати за кордон. 

Разом з мамою Володя виїхав першим евакуаційним конвоєм до Польщі. Їх скерували до Варшави в Інститут охорони здоров’я дітей. Там Володя пройшов хімієтерапію за американським протоколом, який раніше пропонували київські лікарі. 

Сьогодні восьмирічний Володя потроху відновлюється після важкого етапу лікування. 

Його історія – це приклад неймовірної сили дітей та батьків, які дають відсіч хворобі. Будь ласка, підтримайте їх на шляху до майбутнього без раку благодійним внеском на комфортну вам суму.

«Коли є рука допомоги, вона інакше мотивує батьків до боротьби. Дякуємо усім, хто поруч з нашими дітьми», – каже мама Володі.

Потрібна допомога

2 роки

Вітя

У Віті рак клітин нервової системи. Після виписки з НДСЛ «Охматдит» він продовжує лікування у Західноукраїнському спеціалізованому дитячому медичному центрі. 

Детальніше ДОПОМОГТИ
13 років

Богдан

Богдан проходить лікування в Київському обласному онкологічному диспансері.

Детальніше ДОПОМОГТИ
8 років

Женя

Женя мав би зараз проходити шкільну програму 2 класу, а натомість пройшов вже вісім блоків хіміотерапії, тридцять три блоки – променевої і три – підтримуючої.

Детальніше ДОПОМОГТИ
УСІ ДІТИ