Денис Семчук
Диагноз
Анемія Даймонда-Блекфена
Вік
4 роки
зібрано

27 182 грн

залишилось

3 598 690 грн

Це Денис Семчук з невеликого села Брустурів Івано-Франківської області. У лютому йому буде 5. У Дениса важке рідкісне гематологічне захворювання - анемія Даймонда-Блекфана. Без пересадки кісткового мозку від неродинного донора хлопчик проживе недовго. А з успішною пересадкою одужає і буде жити. Але це коштує 115 тис. євро в польській клініці Бидгоща, тому що в Україні ці операції поки не роблять.

Разом з благодійниками фонду ми допомагаємо Денису і терміново збираємо йому 3 тис. євро на пошук донора і потім 111, 778 тис. євро на операцію, якщо її не встигне оплатити держава. Допоможіть Денису і ви.

- Дам вам кропиви! Що ви мене постійно тюкаєте, що не бачте, в мене всі руки сині?! - маленький Денис вичитує за уколи медсестер.

- Малий, виростеш великий и здоровий, то принесеш ще нам кави, а не кропиви, - ніжно і сумно посміхається медсестра.

Денис був зовсім крихітним хлопчиком, коли лікарі виявили у нього критично низький рівень гемоглобіну і відсутність ретикулоцитів. Після безлічі аналізів в 9-місячного Дениса діагностували анемію Даймонда-Блекфана. Хворобу, яку лікують гормонами-глюкокортикоїдами або ж, якщо терапія не допомагає, пересаджують пацієнтові клітини донорського кісткового мозку. Денису терапія не допомогла.

Тепер Денис очікує вдома на пересадку і раз на місяць долає з мамою непростий 4-годинний шлях на автобусі до лікарні Івано-Франківська і 4 години назад. У лікарні йому переливають донорську кров, завдяки якій він живе вже 4 роки, але яка критично підвищує йому рівень заліза і садить печінку і серце. «Що це мене постійно колють, коли я вже поїду у Польщу?!», - смішно по-дорослому обурюється Денис. «Поїдеш, синку, коли будуть на це гроші», - відповідає мама Ліля.

У Брустурові, старовинному селі Гуцульщини, живе менше півтори тисячі людей. У ньому немає назв вулиць і номерів будинків, більшість людей не користується інтернетом, в ньому немає великих грошей. За 4 роки хвороби Дениса селяни вже звикли до того, що дитина хвора. А коли допомагали, то допомагали чим могли: «по парі гривень». Зараз немає і цього.

Люди їдуть з Брустурова на заробітки і більше не повертаються. Особливо чоловіки.

Лілі ж тікати немає куди.

P. S. Фотограф: Artem Rusko

Її перемога у твоїх руках!

разом ми допомогли 7000 дітям

Допомогти зараз